0 RSS-лента RSS-лента

Андрей Гармаш

Автор блога: Андрей Гармаш
Путин провоцирует Лукашенко на разрыв отношений с Киевом
История с задержанием в Минске украинского журналиста Павла Шаройко широко известна. Менее известны детали, которые ей предшествовали. Например, то, что Шаройко задержали сразу после встречи с Василием Семашко – журналистом корпункта НТВ в РБ. Тот имеет рабочие отношения с Валерием Бобышевым, ранее – начальником управления Оперативно-аналитического центра (личной спецслужбы Президента РБ), а ныне – помощником Сергея Тетерина – олигарха, которого эксперты относят к ближайшему кругу Александра Лукашенко.
Об этом пишет влиятельное украинское издание 24.ua.
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.

Важно понимать, что ОАЦ и КГБ – конкурирующие структуры, борющиеся за влияние на Президента, в том числе, с привлечением влиятельных кураторов извне. Показательно, что Шаройко задержали накануне важных для Беларуси событий – саммита Восточного партнерства в Брюсселе 24 ноября, встречи глав стран-членов ОДКБ в Минске 30 ноября и официального объявления Путиным об участии в выборах президента РФ 6 декабря.
Ключевой же фактор состоит в том, что за несколько месяцев до ареста Шаройко, СБУ задержала белорусского гражданина, обвинив его в шпионаже против Украины. Данную историю украинские спецслужбы не афишировали. За них это сделал белорусский телеканал «Белсат», сообщив, что СБУ задержала жителя Черниговской области, которого в июле 2017-го при поездке в РБ завербовали белорусские спецслужбы.
На первый взгляд может показаться, что дело Шаройко – зеркальный ответ Беларуси на действия СБУ. Однако для такого развития событий белорусы взяли слишком крутой темп. Вместо зеркального хода, там сделали асимметричный. Речь идет как о высылке украинского дипломата, так и о выборе объекта «шпионажа» – журналисте государственного СМИ, публично известном работой в пресс-службе украинской военной разведки.
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.

Безусловно, Лукашенко знал о попытках своего МИДа вернуть белорусского раскрытого агента домой без лишнего шума. Однако он неожиданно склонился к решениям, напрямую обостряющим отношения с Украиной.
Зачем..? Вспомним «уши» извечного старшего брата, «торчащие» в Беларуси при любом важном событии. 17 октября, за неделю до задержания Шаройко, Лукашенко встречался в Минске с директором СВР РФ Сергеем Нарышкиным. Известно, что руководитель российской разведки убеждал «бацьку» агрессивней действовать против Украины и ее спецслужб, при этом публично поддерживая агрессивную позицию России в отношении Киева.
Осведомленные люди отмечают, что Лукашенко до встречи с Нарышкиным избегал конфронтации с Украиной. Однако посланник Путина подкрепил пожелания РФ Беларуси дисконтом на наиболее «инновационные» российские товары – газ и нефть. Последнее стало ключевым в изменениях поведенческого фактора Лукашенко.
Отметим, что «разведсеть Шаройко» «вскрыло» именно КГБ РБ. Его председателя Валерия Вакульчика наблюдатели считают стопроцентной креатурой Москвы. Нарышкин во время встречи с Лукашенко четко поддержал действия этого силовика.
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.
Неудивительно, что для Вакульчика мнение кремлевских кураторов в некоторых случаях – более весомое, чем интересы президента РБ. В данном случае, скорее всего, он выполнял задание московских кураторов, с которым вынужденно согласился Лукашенко. Об этом свидетельствует и то, что оператора российского телеканала «НТВ», задержанного вместе с Шаройко, освободили без решения суда.
В целом ведомство Вакульчика за последнее время отметилось рядом антиукраинских провокаций. Среди наиболее известных – расследование дела «Белого легиона» и «прорыв» украинским джипом границы с Беларусью в районе пропускного пункта «Александровка». Во втором случае у двух задержанных лиц белорусские пограничники якобы изъяли пистолет ТТ, два снаряженных магазина и предмет, «схожий с тротилом и электродетонаторами».
Позже украинская сторона документально и при помощи записей видеокамер доказала, что задержанный автомобиль в украинский пункт пропуска «Вильча» не прибывал, а двое задержанных граждан «установленным порядком границу не пересекали». Дело спустили на тормозах, поскольку в Киеве расценили его как провокацию третьей стороны. К слову, так же решили и в ведомстве главы РБ, где Вакульчика поставили «на карандаш» как неблагонадежного, определив в очередь «на вылет».
В случае, если дело Шаройко дойдет до суда, действия Вакульчика окажутся фарсом. В зале суда будет недостаточно примитивных видео-нарезок, смонтированных по лекалам советской школы КГБ. Вакульчику придется назвать поименно «разведсеть Шаройко», представив убедительные доказательства.
Вакульчик знает, что Лукашенко не любит слабых и двуликих. Для главы РБ важна личная преданность, которую Вакульчик разменял в играх с московскими кураторами. Кроме того, для Лукашенко важен статус миротворца, который дает ему минская переговорная площадка. В случае обострения отношений с Украиной, к чему его через Вакульчика толкают кураторы из РФ, он этой привилегии гарантировано лишится.
Очевидно, что решение об отставке Вакульчика принято. Ведь тот в историях с «Белым легионом», «пограничным джипом» и Шаройко перешел в отношениях с Лукашенко красную линию. Юридическая отставка Вакульчика и чистка возглавляемой им пророссийской агентуры, скорее всего, намечены ближе к дате «выборов» президента РФ.
К слову «бацька» тонко чувствует: откуда угроза и как ее нейтрализовать. Из побуждений личной преданности он снял главу ОАЦ, заменив его доверенным лицом. Во властных эшелонах Беларуси произошло резкое изменение баланса сил в пользу ОАЦ как стратегического инструмента в руках президента РБ. И это – не на руку пока еще действующему «кремлевскому ястребу» из КГБ.
Провоцируемое Москвой замораживание отношений с Украиной – не в интересах Минска и Киева. В таком разрыве заинтересован Кремль, чтобы лишить Беларусь возможностей политического маневра, а обе страны ослабить экономически. Поэтому Лукашенко балансирует, сохраняя отношения с Киевом, и лишь подыгрывая геополитическому «каннибализму» Москвы.
Однако, ему все сложней, поскольку тяжесть экономических проблем и борьба за абсолютную власть сделали его критически зависимым от суверена. Лукашенко понимает, что он подвержен и влиянию местной кремлевской агентуры.
Ранее Беларуси удавалось локализовать попытки российских спецслужб и их представителей в КГБ РБ спровоцировать разрыв кооперационных связей с Украиной. Дело Шаройко – вызов, который может как окончательно загнать Лукашенко в кремлевское стойло, так и сохранить ему поле для самостоятельной политической игры. Во втором случае запущенный бумеранг обрушится на того, кто его запустил. Ведь из-за одного кремлевского «недомерка» трещат «чубы» у народов двух приграничных стран, близких исторически и имеющих общие экономические интересы.
Ольга Червакова – парламентський лобіст синдикату забудовників Коцюбинського?
Селище Коцюбинське – чи не єдине на Київщині, яке досі не врегулювало відносини з НАК «Нафтогаз України» і не включило людям опалення. Причому ідеться не про звичайну безгосподарність місцевих чиновників, а про зумисну політику, спрямовану на зрив опалювального сезону у селищі. Її визначає впливовий київський синдикат політиків і бізнесменів, налаштований на вирубку і тотальну забудову Біличанського лісу, що оточує Коцюбинське.
Про це ідеться у сюжеті програми розслідувань «Гроші» на каналі «Студія 1+1».
Серед головних публічних осіб синдикату – селищна голова Ольга Матюшина і нардеп Ольга Червакова, яка забезпечує синдикату політичне прикриття і представляє у парламенті інтереси колишнього регіонала Павла Климця – власника будівельної імперії «Атлант».
Поточна мета Матюшиної, Червакової та інших осіб – включити опалення в Коцюбинському без сплати боргів і без отримання необхідних лімітів на газ. Це – неприпустиме порушення закону. Для цього у кількох котельнях селища невідомі особи за підтримки місцевої влади вже зірвали попереджувальні пломби, самовільно відновивши газопостачання. На думку ПАТ «Київоблгаз», такі дії грубо порушують правила безпеки, загрожують життю і безпеці людей і можуть призвести до техногенних наслідків.
«Тітушки, очолювані місцевою владою, з погрозами фізичного насилля перешкоджали працівникам ПАТ «Київоблгаз» у доступі до газових приладів котелень, про що складено заяву про кримінальне правопорушення за ст. 206 Кримінального Кодексу. За таких обставин "Київоблгаз" не може гарантувати безпеку газопостачання жителів Коцюбинського. За відсутністю лімітів на газ підприємство не має юридичних підстав для розподілу газу. Таке споживання вважається несанкціонованим відбором газу». Про це наголошено в офіційній заяві ПАТ "Киевоблгаз"ПАТ «Київоблгаз».
Політичну боротьбу у Коцюбинському спрямовується, за інформацією програми «Гроші», в інтересах угруповання забудовника Климця. Воно за допомогою свого політичного лобіста Червакової політизує проблему опалення, справжня причина якої – некомпетентність селищного голови Матюшиної і її особистий конфлікт з теплопостачальною компанією.
Червакова і Матюшина спекулюють на очікуваннях людей отримати тепло в домівки, натомість маючи абсолютно прагматичні інтереси, пов’язані із розподілом бюджетних коштів. У даному випадку ідеться про класичний випадок, коли злодій найдужче кричить про необхідність ловити злодія.
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.

Більш глобальною метою синдикату Климця-Червакової-Матюшиної є збільшення території селища Коцюбинське за рахунок Біличанського лісу із подальшою його забудовою структурами «Атланту». Кожен із учасників «картелю» має отримати в результаті цього власний бонус – квартири, земельні ділянки, гроші, підтримку на виборах.
Натомість мешканці Коцюбинського стали заручниками брудної кримінальної гри ділків. Ті розповідають людям про захист Біличанського лісу і водночас намагаються його прибрати до рук, вирубати й забудувати «кам’яними джунглями» звільнений від дерев простір. При цьому вони ще й нахабно використовують бюджет селища, як власний гаманець, привласнивши собі статус захисників місцевого люду. Втім, якщо цей «захист» візьме своє, то коцюбинці не матимуть, ані лісу, ані мільйонів у бюджеті, ані тепла і гарячої води в оселях.
«Ти серед своїх» – «Країна Мрій» і ЮНІСЕФ підтримають дітей Донбасу
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) спільно з Країною Мрій реалізують кампанію «Ти – серед своїх», яка складається із низки музичних фестивалів. Мета кампанії - підтримати дітей, які постраждали через бойові дії на сході країни. Гості фестивалів послухають спів українських рок-гуртів, зокрема: «O.Torvald», «СКАЙ», «Joryj Kłoc», «EPOLETS», а також стануть учасниками розважально-освітніх локацій. Для дітей відкриють свої двері дитяча галявинка, алея майстрів, територія навчальних ігор, тощо. Заходи відбуватимуться у 4-х містах України. Дев’ятого вересня – у Сєвєродонецьку, десятого – у Краматорську, 16-го – у Покровську, 17-го – у Маріуполі.
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.

Кампанія «Ти - серед своїх» задумана ЮНІСЕФ разом із StarLightMedia та FILM.UA Group. Її підтримали «Країна Мрій», Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб та Агентство ООН у справах біженців (UNHCR). Акція складається із мультимедійних елементів, об’єднаних спільною ідеєю – «Ти серед своїх». В рамках кампанії здійснили соціологічні дослідження суспільної думки, створено ролики соціальної реклами, документальне кіно, інтерактивну виставку, онлайн-кампанію і digital-платформу razom.stb.ua, де сконцентровано інформацію про допомогу, яку можуть отримати родини, які вимушено виїхали з Донбасу. Важливою складовою проекту є конкурс коротких оповідань «Крихітні історії», в якому історією подолання труднощів поділилися всі бажаючі. За підсумками конкурсу українське видавництво «Основи» видало книгу з історіями, що мотивують дітей не пасувати перед проблемами. Тираж книги доставлено дітям, постраждалим від бойових дій.
Шоу гуманістів Олега Скрипки і Леся Подерв’янського Источник: http://kiev-online.net.ua/blogs/96/newpost.html
Двоє культових персонажів української культури – Лесь Подерв’янський та Олег Скрипка зіграли черговий спільний концерт із циклу “Гуманісти”.
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.
Спершу творчий вечір мав відбутися на мистецькому даху столичного клубу, але через сильний дощ він перемістився до столичного Будинку кіно.
Перед самим концертом, після саундчеку Олег і Лесь пригадали, як розпочинався спільний проект, і з якими спогадами пов’язаний він у кожного з них.
Олег Скрипка (ОС):
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.
Коли я був жовторотим рокенятою і разом із друзями тільки замислювався про рок-музику, п’єси Леся Подерв’янського були надзвичайно популярними і поширювалися на магнітофонних касетах МК-60. Така касета була у мого колеги Юри Здоренка. Вперше ми її послухали у нього на кухні. То був “Гамлет”. Запис був дуже смішним. Ми реготали і валялися на підлозі. На той час ми думали про написання текстів до наших пісень. Щиро зізнаюся, що Лесь дав нам добрячий поштовх у розвитку ВВ. Тоді нам стало зрозуміло – треба співати українською мовою. І це має бути український стьобний сюр. Набагато пізніше, коли я повернувся із Франції, хлопці з об’єднання “Школа вільних мистецтв” запропонували проект – Олег Скрипка і Лесь Подерв’янський. Зізнаюся чесно, мені було трохи лячно погодитися на такий експеримент, оскільки з Лесем я був незнайомим. А він – мій кумир і гуру. Утім, після знайомства виявилося, він душевна і демократична людина. Ми одразу запланували спільний виступ і провели його у Будинку Актора. Свій проект назвали “Гуманісти”. Лесь читав п’єси, я грав на баяні, формула була проста, але водночас робоча й ефективна. Ми зіграли концерт і через деякий час забули про нього. За 10 років знайшовся запис перших «Гуманістів» і ми випустили однойменний вініл. Люди слухали платівку і реагували позитивно. Так за 10 років опісля концерту народився проект “Гуманісти–2”. Наразі ми з Лесем приблизно раз на рік граємо цю програму. Щоразу телефоную йому і пропоную оновити її, але він каже: “Ні х…, і так нормально”. Таким чином майже 10 років програму не змінюємо. Хоча Лесь пише нові твори, а я – нову музику. Втім, “Гуманісти” крізь роки лишаються незмінним.
Лесь Подерв’янський (ЛП):
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.

– “Гуманісти” народжувалися так. Я сидів у майстерні, прийшов до мене Олег і каже: давай щось разом зробимо. Сиділи ми думали, але нічого кращого не вигадали, аніж він буде грати і співати, а я – матюкатися. А потім я гратиму і співатиму і він буде матюкатися. От і все. Так воно і вийшло. Перший раз це було у київському Будинку Актора на Ярославовім Валу. Врешті решт, це вийшло вдало і ми вирішили на цьому зупинитись.
Але потім з’явилися “Гуманісти-2” вже за 10 років…
– Так. Потім це відбулося із великою перервою, але ми вже не міняли програму…
О.С. Одного разу Лесь запросив мене до своєї художньої майстерні, він дійсно розкішний художник. Зайшовши до майстерні, я не побачив картин, але одразу кинулася у вічі батарея пляшок на газеті. У нас була творча бесіда. Ми випили трішки портвейну, він розказав про свій ультраінтелектуальний живопис. Із цього почалося наше творче спілкування.
– Ви пробували пережартувати Леся?
– Це неможливо. Вважаю що в українському просторі він має унікальне почуття психоделічного гумору. Тому в нашому сценічному тандемі я беру музикою і співом. Натомість у гуморі Лесю нема рівних. Але часом я для власного самоствердження примушую Леся співати. На що він завжди говорить: “У мене нема ні слуху, ні голосу, ні совісті”. Утім, часом Подерв’янський все ж співає. У нього така невимушена сценічна подача, що коли він співає, то оплесків зриває більше, аніж я. Я продовжую вчитися у Леся. Щиро і відверто кажу – він мій вчитель, майстер і гуру.
– Чи міг би Олег Скрипка стати прообразом п’єси Подерв’янського?
– У Леся завжди абстрактні персонажі. Немає Васі Пупкіна, є якийсь Буратіни, Мальвіни, криси і коти, що розмовляють. Може він зробить якийсь гібрид Олега Скрипки із говірким баяном, приміром, це ви його спитайте (переадресовую запитання Л.П.).
Л.П.
– Я не думаю.
– Добре, тоді інше запитання. Чи є в Олега шанс випередити Вас у відчутті гумору і жартах?
– У нього гарне почуття гумору, інакше в нас нічого б не вийшло. Він класно розбирається у музиці і співі, а я не розбираюсь в цьому абсолютно. Тому щодо мене, як музиканта, шансів точно немає жодних. Найгірше, що я роблю в цьому житті, це – співати. Ви почуєте сьогодні, впевнений у цьому.
– Олег кілька разів намагався змінювати Вашу спільну програму, але Ви відмовляєтеся. Із чим це пов’язано?
– Нащо краще змінювати те, що і так вийшло добре. Нічого кращого не вийде, окрім лайна. Це знаєте, як класну японську машину прикрашати різними “фітюльками” із “жигулів”.
– На швидкість не вплине точно…
– Так. Але ще й буде видно, що ви ідіот.
– Як вважаєте, чи існує потреба частіше давати такі концерти по країні, аби люди у регіонах також їх побачили?
– Напевно, так. Але не надто часто. Родзинка наших виступів у тому, що їх мало. Все, чого багато, коштує дешево. А все, чого бракує, дороге.
– Раніше касет із п’єсами Подерв’янського була величезна кількість і всі із задоволенням їх слухали. Де зараз можна придбати Ваші записи? На яких носіях?
– А чорт його знає. Може там же – на Петрівці… Поняття не маю.
– Ви – дивовижна людина. Є знаковою людиною, але жодним чином не просуваєте своє мистецтво. Чому?
– У фейсбуці трохи є. Вважаю, що справжнє мистецтво знаходить дорогу до шанувальників. А все несправжнє і штучне треба піарити, “рухати булками”, щось таке…
Нацбанку придется отражать атаку «зомби-банков»
В украинской банковской системе могут появиться «зомби-банки», имеющие неопределенный юридический статус и действующие вне правового поля. Единственным их аргументом на жизнь является судебное решение, отменяющее постановление НБУ о признании их неплатежеспособным и изъятии у них лицензии.
За последние месяцы принято больше 10 неоднозначных судебных решений в пользу акционеров банков, признанных Нацбанком неплатежеспособными. Среди них – «Крещатик», «Киевская Русь», «Премиум» и другие. Суд удовлетворил их иски с требованиями отменить соответствующие постановления НБУ и возвратить изъятые лицензии.
Результаты исполнения этих решений будут зависеть от корректного понимания и применения ответственными органами термина «восстановление работы банков». Сама по себе ликвидация – крайне сложный и многоэтапный процесс. Он сопровождается юридическими взаимосвязанными действиями и решениями различных органов. Кроме того, судебная отмена постановления НБУ о признании банка неплатежеспособным не отменяет предыдущих решений. Хотя, создает определенную правовую коллизию...
Принятие подобного судебного решения лишь устраняет условия, ставшие отправной точкой к процедуре введения временной администрации, а в случае принятия НБУ решения о лишении лицензии – ликвидации банка. Но оно не аннулирует последующие решения Нацбанка и Фонда гарантирования вкладов в рамках юридических процедур, определенных Законами «О банках и банковской деятельности» и «О системе гарантирования вкладов физических лиц».
Обоснованность этого тезиса подтверждает тот факт, что банки, добившиеся через суд принятия необходимых для себе решений, не смогли вернуть утраченных лицензий. И вряд ли их собственники вернут контроль над своими банками. Ведь законодательство не предусматривает юридического механизма восстановления деятельности банка решением суда. Поэтому его невозможно выполнить, юридически отменив соответствующее постановление НБУ. Скорее всего, Нацбанк в этом конфликте пойдет таким же путем, предложив суду установить порядок и способ исполнения подобных решений.
Данный процесс в любом случае займет длительное время. А проблему нужно решать уже сегодня. Ведь возобновление деятельности банков при помощи квази-легитимных инструментов, с последующим выходом их на рынок, может стать системным риском для финансовой и банковской систем государства.
Наиболее серьезные риски таких судебных решений связаны с судьбой активов данных учреждений, которые частично или полностью проданы Фондом гарантирования вкладов. По закону активы неплатежеспособных банков при ликвидации отчуждают с использованием процедуры публичных торгов. Поэтому для фактического возврата проблемных активов недостаточно судебной отмены соответствующих решений Фонда, которые позволили их продать. Нужно юридически отменить и результаты этих публичных торгов.
Такая процедура окажется крайне затруднительной, поскольку затронет интересы слишком широкого круга юридических и физических лиц. Чтобы согласовать их позиции, необходимы время и условия для достижения компромисса, который удовлетворил бы все стороны. В нынешней ситуации отсутствует и то, и другое. Поэтому допускаю, что количество «зомби-банков» вырастет. Но Национальный банк Украины при грамотной политике должен юридически отбить эту атаку «клонов», избежав фатальных для банковской системы последствий.
Картинки фона
Яндекс.Метрика